Плащ намет СРСР

Плащ намет СРСР 

Плащ-намет - винахід вітчизняне. Перші прообрази мали місце ще за Петра I («опанча»). У радянській армії з 1936 року використовувалася брезентовий плащ-намет.

У подібному вигляді дійшла вона і до нас. В українській армії намети досі використовуються, хоча не візьмуся судити про масовість. Виріб 1989 року, що зазначено на клеймі. Післявоєнні зразки відрізняються наявністю колечок з сплаву (а не з шкіри). Гудзики – пресованого дерева. Мотузка (до намету надається моток на кілька метрів) на перший погляд дуже груба, але всі переваги такої грубості оцінюєш, коли починаєш в'язати вузол. Вона не з'їжджає навіть по гладкому стовбурі дерева. Якщо пов'язувати полоненого (сподіваюся, вам це знадобиться лише в теорії) – в житті не розв'яже.

Намет можна надіти з капюшоном і без. Є проріз з ґудзиком-фіксатором під праву руку. На перший погляд – громіздко, а на практиці - дуже зручно, скажу я вам. Спеціальної прорізи під ліву немає, але витягнути її можна через запах. Щоб скласти плащ-намет у варіант саме «плаща» варто покласти її ромбом. Верх розташований в кутку, де є дві затяжки. Перша (з щільної смужки тканини) – формує виріз для шиї. Друга (мотузкові) – затягує капюшон. Глибину капюшона регулюємо самі – фіксатора немає. Кому під каску – того більше. Мені з «їжачком» волосся - менше. Майже в центрі полотна знаходимо гудзик. За неї чіпляємо протилежний «верху» кут. Так ми прибираємо довгий і непотрібний «хвіст», формуючи підлоги накидки.